« »

«Починається другий золотий вік української філантропії»

Олександр Максимчук – Голова Правління Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», член оргкомітету Всеукраїнського конкурсу «Благодійник року».

– Чому Фонд долучився до конкурсу?

– Ідея виникала і у нас, але ми розуміємо, що в Україні має бути один національний конкурс «Благодійник року». Ініціатива організаторів – фонду «Дитячий світ», Центру філантропії та Українського форуму благодійників – перегукується з нашими поглядами, тому ми вирішили приєднатися. Не секрет, що ставлення до благодійності в Україні неоднозначне. Наше дослідження показало, що менше половини громадян довіряють благодійним фондам, а торік не довіряли сімдесят відсотків. Тому ініціаторам конкурсу треба подати приклад єдності і відпрацювати механізм співпраці з владою. Щоб політики і чиновники зрозуміли: з нами слід спілкуватися на рівних. Для цього треба просто об’єднуватися, а не створювати ради благодійників при комусь. Більше того – ми переконалися, що повинні вчити органи державної влади і потенційних отримувачів благодійної допомоги обліковувати ці кошти.

– За які напрямки роботи в оргкомітеті відповідає Фонд «Україна 3000»?

– Ми написали Президентові листа з проханням встановити День благодійника. Допомагаємо в підготовці документів, зокрема – звернення до голів обласних держадміністрацій з проханням сприяти проведенню конкурсу. Проводимо моніторинг великих благодійних подій, збираємо інформацію про активність благодійних організацій. Допомагаємо писати сценарій церемонії нагородження. Зокрема, плануємо запросити багато поважних гостей. Ми запропонували, щоб Голова Наглядової ради Фонду Катерина Ющенко вручала нагороди. Адже Катерина Михайлівна – не весільний генерал у цій галузі, а справжній. Це підтверджується не лише її діяльністю у Фонді «Україна 3000». Понад десять років тому вона виступила співзасновником фонду «Приятелі дітей», який успішно працює досі.

– Чого Ви очікуєте від конкурсу?

– Основне завдання на цей рік – показати не масштаби, а грамотність і прозорість, подолати стереотип, що хтось це робить під себе. Кажуть: перший млинець комом, а я відповідаю: головне, щоб кома, а не крапка. Наступного дня після закінчення цього конкурсу слід оголошувати новий.

– Український «Благодійник року» робиться за західним шаблоном, чи є національні особливості?

– В українському благодійництві жодна технологія не є буквальною калькою. Оскільки навіть зібрати кошти через скриньки у нас майже неможливо без порушення законодавства. Річ у тім, що збирати готівку має право тільки фінансова установа. Якщо цим займається благодійна організація, вона повинна обліковувати, від кого ці кошти надійшли, оформлювати прибутковий ордер або укладати угоду з банком, мати касира, охоронця тощо. Волонтери мають право лише закликати людей вкидати гроші у скриньки. Стосовно організації конкурсу, не варто винаходити велосипед. Інша річ, що ми перебуваємо на початковій стадії. Але головне, щоб ніхто не перетягував на себе ковдру і не виникало кількох паралельних конкурсів. Поки що у сфері благодійництва нам вдається втримати згуртованість. Не будемо хвалитись, але «Дитяча лікарня майбутнього» – проект нашого фонду, який став найбільшим в Україні і вже залучив понад 50 мільйонів доларів як від пересічних громадян, так і від потужних організацій.

– Чому в Україні «Благодійник року» з’явився саме зараз?

– Гадаю, зараз починається другий золотий вік української філантропії. Уже вдалося розбурхати 5-10 олігархів, але наша мета – щоб на Святого Миколая іграшку своїм дітям, а також сиротам клали не лише у Львові чи в Коломиї, а в кожній українській родині. Щоб наші сім’ї дотягнулися хоча б до одного відсотка благодійних внесків, які робить пересічна американська родина.

– Що змінилося в роботі Вашого фонду після обрання Віктора Ющенка Президентом?

– Міра відповідальності. Тепер двічі думаємо, перш ніж робити кожен крок, щоб не зашкодити ні репутації засновника – Віктора Ющенка, ні його дружини. Деякі люди пов’язують успішну діяльність нашого фонду з тим, що він наближений до сім’ї Президента. Це так! Але не тому, що ми використовуємо адмінресурс, не тому, що хтось намагається вислужитися перед Президентом. Причина у високому професійному рівні, який був закладений у менеджмент фонду іще до того, як Віктор Андрійович став Президентом. Ми запровадили процедуру публічності. Кожна велика програма одразу отримує свій сайт, на якому є повна звітність. Тому фонд буде успішним і після відходу Віктора Андрійовича від президентства. А коли це буде, нам невідомо, оскільки політикою ми цікавимося не більше, ніж усякий громадянин нашої держави.

Розмову вела Леся Ярошенко